До речі, можеш ворушитись –
Всі монстри з-під ліжка канули в літа,
I мрії всі стрімголов встигли здійснитись,
I навіть улюблена вишня розквітла.
I темрява більше тебе на лякає,
I тіні жахливі, що за вікном,
Бо серце твоє поза тілом блукає,
А замість його в грудях б'є метроном.
Терновий цвіт полонить душу,
Міцніше треба пояс Оріона затягнуть.
Немає «хочу», зараз є «я мушу»,
Повстанцю доведеться це збагнуть.
ЧасОм буває, простягають руку,
Щоби допомогти піднятися з колін,
I тим приречують тебе на муку,
Бо ти стояв на Одній з мін.
Рятуйся, а я виграю хвилину –
Молитимусь за тебе аж до хрипоти.
Попутний вітер дме тобі у спину,
Але від себе не втекти.