Пам’яті героїв, що полягли
за свободу і незалежність
рідної України, присвячую.
Як сумно й боляче мені,
коли дивлюсь на Україну –
народ втопає у війні,
втрачаємо своїх синів,
найкращі з них у небо линуть.
Так сумно й боляче мені…
Ой, сумно й боляче мені,
коли в сльозах розбита мати
по вуха у чужім багні,
шукає Бога в вишині
біля труни свого дитяти…
Нестерпно боляче мені!
Як сумно й боляче мені,
що діти розбрелись по світу
знайти в далекій стороні
копійку – вдома не прожити,
тут править бал чужа еліта.
Ох, сумно й боляче мені.
Так, сумно й боляче мені,
земля що рідна знемагає.
Цю годівницю у борні
продати зайди вимагають.
Її чужинці й доконають –
тож сумно й боляче мені…
Як сумно й боляче мені,
ненавиджу всім серцем ката…
Питаєш, що робити, брате?
Відправим всіх в свої пенати,
всіх ненаситних і пихатих –
одягнем Неньку нашу в шати
і стане радісно мені!
29.05.2018