Де вдача радісна й легка?
Де музика весняних злив?
Тепер я стала як ріка,
Ріка, що вийшла з берегів.
Не впізнаю свого лиця,
Не впізнає мене той світ.
Лишились ще сухі місця,
Та де знайду надійний пліт?
Не вибираюся з води,
На волю вітру віддаюсь.
Пливу – до моря, чи куди?
Не знаю ще, тому й боюсь.
Тому й боюсь, хоча сміюсь,
Радію сонцю і весні.
Бува, тихенько помолюсь:
Не зрадь, душе моя, мені.
Весна 1995