Кажуть люди, я на тебе схожа.
Знаєш, тату, я пишаюсь цим.
Втім, пишатись чимось може кожен:
В тебе - дві доньки, у мене - син.
Я люблю, коли сміються очі,
Ніби небо, сизо-голубі.
Всим, що маю, і що мати хочу,
Я усим завдячую тобі.
Я уже доросла, любий тату,
І своя сім'я у мене є.
Знаєш, як шкода було міняти
Милозвучне прізвище твоє.
Хоч живу в сусідньому районі,
Та не часто бачимося ми.
Але я - все та ж маленька доня,
Яку ти катав колись саньми.
Вчив ловити рибу у ставочку,
Утішав, коли жальне бджола,
І на плечі накидав сорочку,
Щоб згоріть на сонці не могла.
Я, як ти, у всьому буть хотіла...
Очі - небо сизо-голубе...
Ти пробач, що я не говорила
Жодним словом, як люблю тебе.