Якби ж я бачити тебе не міг ніколи,
Та зір примножує усі мої гріхи.
Нічна фіалко, горда матіоло!
В моїх віршах навік заквітла ти.
Хоч квіту в полі, мов зірок на небі,
Мене не звабив той пригожий чар,
Бо ти, нічна, при всій моїй потребі,
Гориш, мов сонця вогняний пожар.
До пекла шлють усі земні дороги,
Все нечестиве – гребінь чистоти.
І лиш любов цілує ніжно ноги,
Й шепоче ласку тихо з висоти.
Так-так, любов із висі родом,
І смерть їй, як і нам – в імлі,
Все, що народжується в небі згодом,
Назавжди гасне в людях на землі.
Якби ж я бачити тебе не міг ніколи,
То тихо б вмер у стиглій самоті.
Нічна фіалко, горда матіоло!
В моїх віршах навік заквітла ти.
_______________________
© R. Tserkovnyy, 2018