***
Віє літечко в вітах між листям,
Спів пташиний у гаї дзвенить,
Кличуть трави в степ шовковим блиском,
Та душа моя наче б то спить...
Як те сталось, я знаю чому,
Перестали грать в серці музики,
Навіть сукню нову одягну-
А від неї ні лоску, ні шику...
День у день линуть вісті тривожні,
Чорний ворон гарячу кров п"є,
Хижі круки зухвалі, безбожні,
Все як тля їсть, руйнує і б"є...
Мабуть,батько їм розум не дав,
Для вояк тих існують лиш гроші,
Про Христа в них ніхто не читав,
Час проб"є -згине тля наче воші...
А життя лине, внуки ростуть,
Спів пташиний у гаї лунає,
Пахнуть квіти вночі і цвітуть,
Наче в світі страждання немає...
Віє літечко в вітах між листям,
Небо в зорях яскравих горить,
А одна, з притаманним їй блиском,
Як сльоза,понад дахом блищить...
***