Володимир Висоцький «Полювання з гелікоптерів»
Ніби бритва, зоря по очам ріже нам
Відчинились курки, мов чарівний сезам,
І з’явились стрільці, знов на згадку легкі, -
Піднялися вертухи з гнилої ріки,
І забава пішла в дві руки, в дві руки.
Ви лягли на живіт – наче ви вже мерці.
Навіть той, що пірнав під страшні прапорці,
Відчував вовчі ями подушками лап;
Кого куля мисливців дістать не змогла б, -
З переляку приліг, бо упрів і заслаб.
Щоб життя посміхнулось вовкам - я не знав, -
Тож даремно його всі ми любим.
Вищур в смерті красивий широкий був там,
І міцні, та здорові всі зуби.
Ми усмішку вовків віддамо ворогу,
У собак ще загривки не в милі!
Та на татуйованному кров’ю снігу
Підпис наш: ми вовки тут безсилі!
(2)
Ми повзли, наче пси, підібравши хвости.
Погляд свій спромоглися до неба звести.
Це, можливо, відплата з небес полилась,
Може, світу кінець наступає в цей час?..
Та з залізних вертух убивали всіх нас.
Змокли ми під кривавим свинцевим дощем -
І змирились: запізно, уже не втечем!
Під тілами гарячими плавився сніг.
Оцю бійню задумав не Бог, чоловік:
Улітаючим – вліт, всім тікаючим – в бік...
Зграя псів - ти з сімейством моїм не в’яжись,
В рівній бійці – у нас буде вдача.
Ми вовки, і тому вільні ми як колись,
Ви - собаки, і смерть вам - собача!
Ми усмішку вовків віддамо ворогу,
Балачки про життя вже не в силі!
Та на татуйованному кров’ю снігу
Підпис наш: ми вовки тут безсилі!
(3)
В лісі мабуть когось зберегти зможу з вас!
В ліс, мершій, на бігу не поцілити в нас!
Свої лапи винось, і рятуй цуценят!
Я не знаю, уникнути як нам засад,
Вовчі душі я зву заблукалі назад.
Ледь живі затаїлись на березі тім.
Що я можу один? Видно, смерть вже нам всім!
Темнота у очах та десь ділось чуття,
Ви вовки, ваш інстинкт вже пішов в небуття?
Де наш рід жовтоокий, що любить життя?
Я живий, та лунає вже гавкіт, шпиня,
Звірів тих, що не мирі з вовками.
В ньому смерть невблаганну уже чую я.
Це собаки, це наша з тобою рідня,
Ми за здобич їх знали так само.
Ми усмішку вовків віддамо ворогу,
Я сміюсь, хоча зуби вже згнилі!
Та на татуйованному кров’ю снігу
Підпис наш: ми вовки тут безсилі!
https://www.youtube.com/watch?v=XYzKq1wRq3M
*****
Владимир Высоцкий «Охота с вертолётов»
Словно бритва, рассвет полоснул по глазам,
Отворились курки, как волшебный сезам,
Появились стрелки, на помине легки,
И взлетели стрекозы с протухшей реки,
И потеха пошла - в две руки, в две руки!
Мы легли на живот и убрали клыки.
Даже тот, даже тот, кто нырял под флажки,
Чуял ловчие ямы подушками лап,
Тот, кого даже пуля догнать не могла б, -
Тоже в страхе взопрел и прилег, и ослаб.
Чтобы жизнь улыбалась волкам - не слыхал,
Зря мы любим ее, однолюбы.
Вот у смерти - красивый широкий оскал
И здоровые, крепкие зубы.
Улыбнемся же волчей ухмылкой врагу, -
Псам еще не намылены холки!
Но на татуированном кровью снегу -
Наша роспись: мы больше не волки!
Мы ползли, по-собачьи хвосты подобрав,
К небесам удивленные морды задрав:
Либо с неба возмездье на нас пролилось,
Либо света конец - и в мозгах перекос, -
Только били нас в рост из железных стрекоз.
Кровью вымокли мы под свинцовым дождём -
И смирились, решив: всё равно не уйдём!
Животами горячими плавили снег.
Эту бойню затеял не Бог, - человек:
Улетающим - влет, убегающим - вбег...
Свора псов, ты со стаей моей не вяжись,
В равной сваре - за нами удача.
Волки мы - хороша наша волчая жизнь,
Вы собаки - и смерть вам собачья!
Улыбнемся же волчей ухмылкой врагу,
Чтобы в корне пресечь кривотолки.
Но на татуированном кровью снегу -
Наша роспись: мы больше не волки!
К лесу, - там хоть немногих из вас сберегу!
К лесу, волки, - труднее убить на бегу!
Уносите же ноги, спасайте щенков!
Я мечусь на глазах полупьяных стрелков
И скликаю заблудшие души волков.
Те, кто жив, затаились на том берегу.
Что могу я один? Ничего не могу!
Отказали глаза, притупилось чутьё...
Где вы, волки, былое лесное зверьё,
Где же ты, желтоглазое племя моё?!
...Я живу, но теперь окружают меня
Звери, волчих не знавшие кличей, -
Это псы, отдаленная наша родня,
Мы их раньше считали добычей.
Улыбаюсь я волчей ухмылкой врагу,
Обнажаю гнилые осколки.
Но на татуированном кровью снегу -
Наша роспись: мы больше не волки!
Музика: Володимир Висоцький
Слова: Володимир Туленко/Володимир Висоцький