Шубовсть у воду, мляво розпростерся Місяць,
Побігли кола концентричні навсібіч.
Нема неначе кращого для тебе місця,
Ніж поміж хвиль гойдатися у темну ніч.
Розбіглись зорі, мов отара, з переляку,
Пастух пропав, ніхто до купи не зжене.
Зомліли верби, бачили вони всіляке…
Такого дійства не було, невже кінець…
Всьому живому, ач як розкричались сови!
А Місяць, мов дитя, на хвилях пустував.
Можливо й до лиця йому такі обнови,
Та безлад він уносить неземний, овва!
Розбурхав Сонце, те взяло мерщій за вухо
На небо затягнуло розбишаку вмить.
На місце й зір отару повернуло хутко,
Порядок скрізь, світає, знов царює мир.
9:24, 17.06.2018 рік.
Зображення: https://www.pinterest.co.kr