Достигли вишні в нашому садку,
Які тепер і рвать нема потреби…
Голубчику, я душу осяйну,
Повір, квітчатиму лише для тебе.
І то пусте, що заметіль у сні
Мені так туго крила спеленала .
Я на землі співатиму пісні,
З якими б до небес твоїх злітала!
З тобою в серці сонячно завжди.
Присплю я тугу - вороття немає
Із тих країв, де в зелені сади
І де музика щонайкраще грає…
Та знаю я: залишиш в цім краю
Вже ж ненадовго: там мене чекаєш…
Ще трішечки я світ цей долюблю –
Тоді стрічай мене: прийду до раю.