***

Я знов сьогодні в спогади полину ,
(Я часто роблю так , коли не сплю...)
Саме тоді , в глуху , нічну годину
Приходить усе те, що так люблЮ...

...Село моє... у кожушку зеленім,
Із запахом акації п’янким,
Приходить в гості у думки до мене ,
Бо знаю я його саме таким ...

Де Товтри у тумані світанковім
Вмиваються в росі нашвидкоруч,
Моя Галичина гіллям вербовим
Поділля обіймає через Збруч ...

А він обом красуням синьооким
Тримає міцно руки -береги,
Як мудрий батько, з досвідом глибоким,
Якого не здолали вороги ...

У тім селі старенька, біла хата ,
Тепер порожня... з поглядом сумним...
Яка ж вона колись була багата
моїм дитинством ,.. просто золотим!...

А поруч груша, наче в заповіті ,
Що так родила рясно на жнива ...
Ця посмішка стареча в білім цвіті
Шепоче щовесни : «Я ще жива...»

...Життя безповоротністю стискає
І серце й душу , мов тісний обруч...
Лиш пам`ять мене з юністю єднає,
Немов старенька кладка через Збруч...