Там десь, далеко, де вже відболіло,
Там, де дощами бинтовані рани,
Я прокидаюся вдосвіта, рано,
В тиші лікую і душу, і тіло.
Німо мовчанням розсіюю попіл
Зради, образи, убитої мрії -
Те я довіку не зрозумію...
…скільки рокІв, днів аортових поспіль -
кисень кохання у кров та крізь серце -
Дихання, небо, майбутнє щасливе!..
Кулею рима: підступне, зрадливе…
Морем не стало надії джерельце.
Тиша ранкова – цілющая сила,
П’ю її вдосвіта - тане минуле,
Тиша німа – лише ти все відчула,
Тиша блаженна – мене зрозуміла.
Вдячна світанню за тихі обійми
Без співчуття у словах непотрібних.
То є життя – не шукай в ньому винних.
Скоро вже день. А в нім – сонечко прийме.
Там десь, далеко, де вже відболіло,
Де забинтовані дощиком рани,
Я прокидаюся вдосвіта, рано,
В тиші лікую і душу, і тіло...