Я люблю Україну понад усе.
Тут квітує калина і хліб росте.
Повертаються в весни журавлі
І немає такої ніде землі.
Я люблю українську жовтоблакить.
Хочу друзям своїм я її відкрить.
Не шукайте десь інде доленьку,
Вона тут, у вишневому садку.
Найщиріші в нас люди, і Бог в нас є.
Як же можна забути, коли своє?!
Мова схожа на пісню солов’я
І спілкуємось нею і ти, і я.
Подоляночка, піжмурки і квач.
Українка, Шевченко, Франко і Драч.
Я щаслива, що народилась тут
І що поруч зі мною батьки живуть.
Одягну вишиванку на плечі я.
Я люблю Україну, вона моя.
І волошки синь заплету в вінок,
Пісня забринить, мов гірський струмок.
Чорне море і велич моїх Карпат,
І веснянки в гаю, і краса дівчат…
Ти повір, нам є чим пишатися
І не треба нічого цуратися.
Я люблю Україну, вона – мій дім.
Лиш спокійно хотілось би жити в нім.
Не ховатися, не лякатися,
І за рідних своїх не боятися.
Я люблю Україну понад усе.
Тут квітує калина і хліб росте.
Повертаються в весни журавлі
І немає такої ніде землі.