Пишіть! Пишіть – неточне, нестійке,
пишіть усе, пишіть про все на світі:
про те, як плачуть та сміються діти,
і про кохання світле та гірке.
Нехай, нехай захочеться не раз
жбурнути в сміття вибганим листочком,
як вірш незграбний голову морочить
і вже обтяжив, та не йде від вас.
Пишіть усе. Не слухайте ні злих
порад, ні добрих: вам – писати...
І те, що бгали, раптом пригадати,
і мучитись заради віршів тих.
Заради тих, що, попри все, колись
народяться із мук, як божий промінь,
осяють юні ще, чи сиві, скроні
до сліз: «Ні, не даремно я моливсь...».