Не спиться… Лізуть звідусюди
Непораховані верблюди,
У мізках каша, в грудях щем,
Неначе цуцик під дощем
Скавчиш тихесенько і нудно.
І те не так, і це обрудло…
Вогонь в країні, в голові…
Вони – вже мертві, ми – живі…
Все інше значення не має,
Ми – перед, а вони – за краєм
(Я, звісно, спрощую). Ця ніч
Минає кілька вже сторіч…
Мина.., минеться… Між фіранок
Старого місяця серпанок
І сонце зійде ще не скоро…
«Не спалося, - а ніч як море»