Я бачив, як ти запалюєш мертві зорі -
Немов повернувши недопалки до життя,
Зірки-ліхтарі на старому міському пероні:
Ти вірила в них, викликаючи їх з небуття.
Я бачив, як ти збираєш нездійснені мрії
Щоб потім домріяти їх, і зробити з них сон.
Ще бачив ті миті, коли ти плекала надію
В хвилини чекання на звичний останній вагон.
Більш того - я бачив, як ти перестала бути:
Стомилась, перегоріла, позбавилась від ідей
Як той Одіссей, що накреслив нові маршрути,
Ти загубилась між сотень звичайних людей.
А мрії кричали ридма Прометеями в скелях:
Важливе губилось під тонною звичних речей.
Зорі вмирали, як світло від фар у тунелях:
І перші, що згасли – були у куточках очей.