Тримай,от-от втечу сама від себе,
Міцніше,тільки щиро,від душі!
Як річку,що,бурхливою,у берег,
Кидається у повінь від дощів.
Тримай,бо я сама себе не можу!
Розкрий на повну шлюзи,не втечу.
Ти так на мене,під час зливи,схожий,
Коли вже не біжу,скоріш,лечу.
Тримай в обіймах своїх плеч,долонів,
Тримай у повнім ракурсі очей,
І,стримана,я буду не в полоні,
А у солодкім мареві ночей!