Сумна Доля збиває мене з пантелику.
Знущається з мене довіку.
Знаю, сила в неї дуже велика.
Захоче порадіє, а ні , то зробить калікою.
Прошу Того,
хто судив нам розуміння,не залишай,
дай щастя краплину.
Пробач, коли спіткнулася бува ненароком,
бо кажуть, "що добрість Душі,
більш ніж кара нам служить Уроком".
Знаю, тільки серце мене не зрічеться,
хоча від болю його розриває,
знаю, воно не здригнеться,
бо усю мою біль у собі ховає.