Я б написала тобі сотні віршів,
Та прокляттям стануть усі їхні рядки.
Моє єство втомилось від мурів і ланцюгів,
Коли на деревах срібним інеєм
Викарбувано "біжи".
Біжи чимдуж ,очищаючи росами тіло,
Біжи чимдуж, гублячи душу серед світів.
Кат відріже важкі білі крила,
Стерши в прах відрізки зламаних днів.
Сон закутає тебе в міцні обійми,
Допоки не зникне термін "реальність".
Твої очі досі тягнуть в болото,
Що обмежилось словом "продажність".
Хіба можна продати свій облік
За пошарпаних сотню листів?
;За діління буднів надвоє,
За прогулянки серед вітрів?
Я куплю тобі чашечку кави,
;Вона вилікує твій сумний вид.
Ти зірвеш з мене образ примари.
Не забудь замість цукру
;Всипати біль.