Яке дивне це наше життя!
Наче кінь той шалений летить.
Щойно вчора ти був ще дитя,
А сьогодні зістарився в мить.
Що за швидкість у цього коня,
Не встигаємо справді ми жить,
Летимо навпростець, навмання,
Де остаток життя вже лежить.
Ти душею як справжній юнак,
І ще сповнений нових ідей,
Лише є в цьому випадку знак,
Бачиш внуків, дорослих дітей.
І на скронях чомусь сивина,
Де взялася вона і коли?!!
Справді в тому, якась дивина.
Твої друзі назавжди пішли....
А так хочеться встигнути все,
Після себе добро залишить,
А інакше - прогавиш і це!
Обернешся, вже ніколи жить.