ДЕ КОЛИСЬ ГУЛЯЛИ ВІЛЬНО КОНІ
« … А попід горою,
Яром-долиною
Козаки йдуть…»
(українська народна пісня)
Де колись гуляли вільно коні,
де степи під небом розляглись,
де ковил розгульний вітер клонить
і бринить прозоро синя вись,
де у небі жайворон співає,
де акації дурманить цвіт,
і черешня щедро достигає,
вперше я побачила цей світ.
Тут пила я воду із криниці,
рвала в лузі трави запашні,
у сільській хатині у світлиці
слухала матусині пісні.
Тут із вітром вільним і гарячим
всо'тувала батьківські слова,
як отаман гетьман Сагайдачний
Україні волю здобував.
І мені вже іншого не треба:
ні землі, ні долі, ні доріг.
Лише волю і блакитне небо,
і Вкраїну щоб Господь беріг.
15.06.2017