Медяній О. В.
Часто літо блукає дощем,
За вікном гомонить негода.
Хай ту душу зриває щем,
Та лікує жіноча врода.
Немов ніч, смолянисті коси,
Сріблом виткані від зірок.
І слова, наче чисті роси,
Що бринять на листах квіток.
Сильна, владна і справедлива,
Горда мати своїх дітей!
У коханні своїм щаслива,
І щаслива серед людей.
Хай ту душу зриває щем,
За вікном гомонить негода,
Часто літо блукає дощем,
Та лікує жіноча врода.
______________________
©R. Tserkovnyy, 2018