Я їду в автобусі
Навколо руїни
Ріка невагомості
Тече без упину
Я їду і згадую
Червоні балкони.
Лишаю позаду я
Вогні й заборони.
Шукаючи затінку,
Лишаю домівку -
В зворотному напрямку
Промотую плівку.
Усе, що позаду нас,
Їдять лангольєри.
Потроху стирає час
Криваві портьєри.
Мелькають метелики
І тіні на стінах,
Гуркоче в мені ріка -
І все без упину.
Заплющую очі я,
Шепочу до неба:
"Нехай несе течія,
Назад лиш не треба.."