На Івана, на Купала
папороті цвіт шукала –
віднайшла квіток букетик…
Далі – краще без патетик.
На Купала, на Івана,
вся була від щастя п’яна.
Захопила юна врода,
ніч водила хороводи.
На Івана, на Купала
через вогнище стрибала –
обпалила брови й коси,
пелену змочила в роси.
На Купала, на Івана,
поринала у нірвану,
з головою у кохання
все пірнала як в останнє.
На Івана, на Купала
хлопців медом частувала,
пригощалась солоденьким –
бавиться тепер з маленьким.
На Купала, на Івана,
стріла серця свого пана,
та любов була та згубна –
молодик уже був шлюбний…
На Івана, на Купала
дівка враження збирала –
запаслась на цілий рік,
пам’ятатиме ж весь вік!
07.07.2018