Я той, останній, хто чекає потяг
і не тому, що їхатиму знов,
а на пероні у сорочці білій
я мрію оживати знов.
Великий натовп-
море сліз і стонів,
і металевий серця стук.
Сміх щасливих біля колій,
букет не випускають з рук.
А наодинці там, у п'ятому вагоні,
хтось дивиться в вікно не так як всі
шукаючий нових просторів той,
хто не вернеться
навіть по весні...
12.07.13.