44. Настала нiч...

 
  Настала ніч. Яка ж то ніч без сну!
  І Місяць знов між хмарами спливає.
  На одиноку пОночі сосну
  сідає зірка.
  Десь за небокраєм
  багряне полум"я обійняло весь світ
  і зорі пробиваються крізь листя...
  В ту навіжену квітнучу весну
  я йшов до тебе з зоряним намистом.

  Було давно. Чи й бУло взагалі?
  Ті спогади, напевно, ненавмисні.
  Я дякую весняній тій імлі...
  Та все проходить на святій землі.
  І десь поділось зоряне намисто.