Тобі наснилося, що ти мені чужий.
Тобі на мить здалося, що все втрачено.
І, наче марив, коли чув десь голос мій,
Бо ми ночами один одного не бачимо.
Якби щоночі подих відчували,
Якби торкалися долонь долоні, -
Пильніше б Янголи охороняли.
Та поки жити мусимо в страхів полоні.
А пам'ятаєш, як ти вчив мене, коханий,
До серця руку в такі миті прикладати?
Тож слухай серце, мій єдиний і жаданий.
Воно тобі повинно підказати,
Що я з тобою почуття всі розділяю,
Бо ми навіки разом обіцяли.
Тебе, життя моє, по-справжньому кохаю
Так сильно, як нікого не кохала