Нарoдиться мала дитина
І бачить зорі над собою.
А помира стара людина,
Ті ж самі зорі вона бачить.
Моряк, що потопає в бурю,
Ті зорі бачить над собою.
Вояк, конаючи від зброї,
Те ж саме бачить в мить останню.
Малий пустун, навзнак упавши
В пухнастий сніг, ті зорі бачить.
І мертва молода дівчина
На них спиняє скляний зір.
І ще ніколи ці сузір’я
Не змінювали свій порядок,
Хоч хто просився, хто молився,
Сміявся, лаявся, впадав.
І ще роками, ще віками,
Людей роджати чи вбивати –
Сузір’я будуть обертатись
В очах людей кругом зіниць.
Земля остигне, спопеліє,
Обернуться на порох книги
Та над застиглими морями
Не спиниться цей скляний зір.
2011