У батька очі волошкові,
Таким ще синім льон цвіте.
Прекрасним був, жили в любові,
Мав серце чуйне - золоте.
Бувало залунає пісня -
Рясніють сльози на очах.
Борщі любив і юшку прісну,
Гриби збирати у лісах.
Рибалити, на вудку часом
Карась сріблястий попадавсь.
Завжди був рибний день, а м'ясо -
На свято. Чиста, як вода
Була душа прозора в тата,
Хоч інколи міцне слівце
Умів, для ясності, додати,
Бо ненавидів над усе
Брехню і лінощі, нехлюйство.
Дім збудував, сад посадив.
Садиба потопала в буйстві
Бузку і яблуках Налив.
Родинно, затишно, синиці
Гніздечка вили з року в рік.
Лілеї, мальви, чорнобривці.
Трави покоси край доріг.
Чудовим був, жили в любові,
Мав серце дійсно - золоте!
У батька очі волошкові,
Таким ще синім льон цвіте.
Переклад російською Світлани Груздєвої:
http://www.stihi.ru/2018/07/13/6621
Глаза у батьки – васильковы:
И так же сини льна цветы.
Он добрым был, – поверь на слово,
И с чутким сердцем золотым.
А как взовьётся эхом песня –
Невольно слёзы на глазах
Любил детей и юшку – пресной,
Грибы отыскивать в лесах.
Рыбачить с удочкой: случалось,
И карп зеркальный попадал.
Уха и борщ, по будням сало –
На праздник мясо...Как вода,
Была душа отцова ясной,
Хотя и крепкое словцо
Мог отпустить он не напрасно.
И не любил, клеймя в лицо,
Брехню и лень, во всём небрежность.
Дом свёл. Сад из медовых слив
Тонул в сирени, вишнях нежных
И в сочных яблоках "налив."
Семейно, тихо так…синицы
Здесь вили гнёзда каждый год.
Пионы, мальвы, чернобривцы…
Трав у дорог – невпроворот.
Чудесным был, – поверь на слово,
И сердце светом тем поёт
Очей отцовских – васильковых.
Таким же синим лён цветёт.