Чому ж тобі не спиться, моя маленька пташко?!
Ще сонечко ліниво з-за обрію встає...
Можливо, для сердечка мовчати стало важко,
І ось воно в гніздечку заснути не дає?!
Я теж прокинусь вранці, щоб голос твій почути,
Бо вірю, як дитина, у щирість ніжних слів.
Щоб ми могли взаємно у очі зазирнути,
І виразно читати правдивість почуттів...