***

Немає слів,є тільки мрії
Німе мовчання, пустота
Немає від розлуки протидії
Вона та сама, саме та

Ти бачиш ліс, не бачиш листя
Ти бачиш день, не бачиш ніч
Життя сплелись в тугеє ниття
Не підкидай дрова у піч

Ти знаєш тих хто був,хто зараз
І сенсу в том знанні нема
Нема дітей, немає старост
Лише всебічне забуття

Ти любиш апельсини, друже
Але ж на них є аллергія
Теє,чого нема ти любиш
І є одна завітна мрія

На склоні майже вимершего світу
Сторіччя за сторіччям все летить
Підкинь мене ж на цю орбіту
Де я піймаю ту єдину мить

Підтримка досить кльова штука
Ти щось грустив і ось я тут
І та проклятая розлука
Забула взяти парашут

Вона біжить,кінця не бачить
А ми сміємося, мій друг
Ії не можна не пробачить
Чи ми цінили б миті без розлук?

Життя будують на контрастах
Як пише добре доктор Фрейд
Якщо вже їсти зубну пасту
То в кітелі, та вийшовши на рейд

Якщо стидишся себе ти, людино
То що ти є на цій землі?
І в тебе винні влада і країна
Вини не бачиш на своєм чолі

Ти хочеш щоб було все добре
А що ти робиш для цього?
Не робиш, так сиди там скромно
Поки не вдієш нічого

Немає винних, є лиш люди
І всі ми люди, абсолютно всі
І не вини того ж Іуду
Хто знає,будеш й ти на колесі

Найгірше те, що ти не бачиш
Сліпий в душі,перед очами страх
За правду може й не пробачиш
Ніхто не вирішить хто друг, хто враг

Можливо не фіософ я, творець
Можливо світові моралі ні к чому
Та скоро вже прийде всьому кінець
Зведеться все земне та й к одному.