Іди до мене, я тебе шукаю,
прекрасна незнайомко з юних мрій,
і кожна зустріч видається раєм,
як бачу в снах казковий образ твій.
Як чую голос ніжний і привітний,
мов неповторний дотик чулих рук.
Вслухаюсь в тишу ночі непомітно
і серця невгамовно-щемний стук.
Твої уважні і бездонні очі,
густу що розрізають ночі млу,
постійно душу все ж мені лоскочуть,
краплинами стікають по чолу.
Прийди до мене, мила чарівнице,
замерзлу плоть зігрій своїм теплом.
Джерело світла ти, моя криниця,
ковток повітря, мрія про добро!
Те світло ллється чистою рікою
крізь неба звід і долі вітражі.
Воно мене ще манить за собою,
та це лише уява, міражі…
15.07.2018