Дивоптах

Валентина Козаченко
На   одній  із   доріг,
Через безлічі  пройдених  кроків
Ми зустрінемось знов
З  поцілунком  несмілим  в очах.

Тихим  листям  до  ніг
Впаде дивний солодкий неспокій,
Затріпоче  душа,
Наче  в  сполосі  спійманий  птах.

Ти  зігрієш  ту  мить
Ніжнім  поглядом  дивної  ласки,
Я  для  тебе  знайду
Найтепліші  на   світі  слова.

Там   до  нас  прилетить
Дивоптах  із  далекої  казки,
І   всміхнеться   любов,
Що  у  серці  навічно  жива.