тяжелая наука

Вера Деревьянко
Я у себе закохалась
Дорожу собой на склоні літ
Переборюю усталость
Цвіту і пахну як яблуневий цвіт
Себе раніш не замічала своє здоровья не зберегла
Себе усю я дітям віддавала
І швидко неміч нас підстерегла
І серденько і душу хворь насіла
І біль томила з завугла 
Я жити гарно ще хотіла
Тому спасалась як могла