Ті, що хворі на літо,
що рахують світанки у вишнях,
і ворожать на яблуках,
закликаючи вірну любов,
їм так легко летіти
у блакиті, наповненій світлом,
в свіжоскошене літо
падати вниз стрімголов.
Ті, що хворі на літо,
абрикосовим дихають шалом
і нектаром напоєні
теплих сливових ночей,
їх не грітимуть зовсім
багряні осінні цілунки,
і не манить краса
кришталевих зими галерей.
Ті, що хворі на літо,
загубились в зеленому листі,
ті, що хворі на сонце,
у кульбабах сховались на дні,
і дзвенить у блакиті
їх гаптована маками пісня,
і летить понад світом,
немов вічна подяка землі.
18.07.2018