Шепоче вітер мні про свою долю
Облишенного в самоті і волі
обійнятого думами в мовчанні
завмер він у чеканні
у бажанні
бажає спійманим прожити вік у клітці
щоб знати що кінець цій волі врешті буде
бо у довершенній стихій красі і міці
самотність лиш. коханням омийнута.
шепоче вітер мні про самоту і долю
звернувшись мить своїм закітченим обличчям
вінець йогочарує волошковим полем
самотнім жеребм краси довічним