Від цього не рятує вже півлітра,
Діагноз нам поставили уміло,
Літак упав бо важчий за повітря,
У Сирії дітей бомблять з ІДІЛа.
Комусь приснились хакерські атаки,
У ЦРУ працюють лиш фантасти,
Від політв’язнів вільні їх бараки,
А на Росію хочуть всі напасти.
Забули Придністров’я і Чечню,
Уже Цхенвалі стали забувати,
Ледь пам’ятають "Кримськую весну",
А на Донбас уже начхати..
Цікавить світ чемпіонат,
Французів жаби, газопровід німців.
Нехай собі московський каганат
Вбиває чим побільше українців.
А ще поляки тявкають з-за спин,
Що їх Полісся , і Волинь.
Бандера не герой, а сучий син,
Що москалям пробачили Катинь.
А ще угорці, ба своя в них мова
І прапор свій на Закарпатті,
Їм не потрібне українське слово,
А росіяни друзі, майже браття.
То може «Буки» пустимо під Чоп?
Це буде символічно навіть врешті,
Коли з омріяних для нас висот,
Літак впаде у них, у Будапешті.
За нами НАТО, за живим щитом.
Їх не хвилюють хлопці, що померли,
Боїться НАТО, що кремлівський гном,
Не зрозуміє будь-які маневри.
Які і перед ким у нас борги?
Яку ціну даєте за солдата?
Чи знаєте як жити без ноги,
Без батька, чоловіка, сина, брата…?
Пора вже зрозуміти нам давно,
Що Україні сліз ніхто не витре.
Весь світ неначе дивиться кіно,
Де українці мертві в довгих титрах.