Чужа мудрість
Розумні вислови заполонили світ!.. Куди не глянеш - натикаєшся на якісь беззаперечні сентенції, чи хтось, з дуже розумним видом, наче, це він сам щойно придумав, цитує тобі якусь фразу, автор якої, як правило, "Хтось з великих"...
І ти раптом відчуваєш себе таким маленьким, просто мізерним, бо розумієш, що все мудре вже стрясло повітря задовго до тебе, і якби ти вчасно прочитав це, або сам додумався, то твоє життя склалося б набагато вдаліше, може навіть, і щасливо...
Читаю: "Кохання - це не біда, біда в людях, що не вміють кохати..."
Напевне, так і є. Я не вмію кохати і в цьому моя біда...
Ти надсилаєш мені пристрастні повідомлення, а я довго мовчу...
Я шукаю слова... А коли врешті знаходжу їх, ти кажеш, що від них віє холодом...
Це просто тому, що я втомилася відправляти їх в порожнечу...
Чому тебе ніколи нема поруч, коли ти мені так потрібен?..
... Шепочу твоє ім'я, мов єдине в світі, незважаючи що його носять тисячі чоловіків, і по тілу розливається натхненна ніжність і тепло...
Чи доцільно говорити про невміння кохати, коли кохання живе в тобі?..
Чуєте, мудрагелі світу?.. Ніхто не сміє дорікати мені цим!..
Хто може знати мене краще, ніж я сама?!..
Авторський переклад іспанською
La sabiduria ajena
!Las declaraciones sabias llenaron el mundo!.. En cualquier lugar por donde mires, te encuentras con algun tipo de las expresiones incuestionables, o alguien, que haciendose el ocurrente, como si fuera el mismo quien acaba de idearla, te cita una frase que pertenece a un autor, que casi siempre tiene el mismo nombre "Uno de los grandes"...
Y de repente te sientes tan pequeno, hasta miserable, porque te das cuenta de que todos los sabios ya han resonado el mundo mucho antes de ti, y si lo hubieras leido a tiempo, o pudieras haberlo descubierto antes, tu vida habria sido mucho mejor, tal vez incluso feliz...
Leo: "El amor no es una pena, una pena son las personas que no saben amar..."
Supongo que si. No se amar y eso es mi problema...
Me estas enviando mensajes apasionados, pero sigo estando en silencio durante mucho tiempo...
Estoy buscando palabras... Y cuando, por fin, las encuentro, tu estas sorprendido cuanta pasion fria hay en ellas...
Pero eso es simplemente porque estoy cansada de enviarlas al vacio...
?Por que nunca estas a mi lado cuando te necesito?..
... Susurro tu nombre como el unico (a pesar de que le pertenece a miles hombres) y mi cuerpo enseguida se llena de ternura e inspiracion...
?Si es adecuado de hablar de la habilidad de amar cuando el amor vive en tu interior?..
?Me oisteis, los grandes del mundo?.. !Nadie se atreve a reprocharme de eso!..
!Quien me conoce mejor que yo misma?!..