Весняне сонечко тихесенько співа,
А промінці пустують біля річки,
З вуст ллються щирі, лагідні слова
І ягідками сяють в малят щічки.
Ой, як же хОроше, яка щаслива мить!
Вже луки оживають, зеленіють.
Сміх діточок над річкою бринить,
Навіть старі дуби буттю радіють.
Милуються собою береги,
Вдивляючись у кришталеві води.
Величне небо додає снаги,
Гармонії та лагідної згоди.
Церковний дзвін, що долинА здаля.
Пташиний спів, колодязь із відерцем -
Таке все рідне, все так звеселЯ
Стривожене і наболіле серце...