Нічка розвішала зорі над обрієм,
ніби яркі ліхтарі.
Котиться променем сонячним здобрений
місяць о пізній порі.
Тихо в гаю тільки листя колишеться
та ще не спить соловей.
В нічку таку дивакам саме й пишеться –
ямб зазвучить чи хорей…
Спомини… Спомином в’ються у просторі
згадки про юність мою.
Ніби учора… Прости мене, Господи,
славно – один я в гаю.
Небо заквітчане ясними зорями,
в мандри податись не гріх.
З ніччю краями літать неозорими
в думах відправлюсь своїх.
31.07.2018