проходит лето
грустно и неслышно
мир - словно
сквозь
застывшее стекло
упущенное время
спелых вишен
так и не наступив -
куда ушло?
туда, где дразнит
календарь
настенный
значками дат
забытых
воскресений
ледь чутно сумно проминає літо
ще світло пнеться у спітніле скло
а час вишневих стиглих оксамитів
кудись пішов - аж гаєм загуло!
куди? де дражнить календар на мурі
неділями, що ми про них забули.