Коли в твоїй долоні вже лежить моя рука,
Яка ж тоді я втішена і чуйна, і м’яка:
По хмарках я розкрилена літаю залюбки
І мрію про вітрильники й великі кораблі,
Які пливуть до гавані під назвою «Любов»,
Яка така палаюча, аж закипає кров.
Але моєї радості тобі не позичать,
Бо і в тобі коханнячко продовжує ячать.
У мене тут так затишно, як в лоні немовляті,
І квіти тут із травами буяють не прим’яті.
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
http://www.stihi.ru/2018/08/04/469
Когда б в твою ладонь могла бы лечь моя рука,
Я стала бы бездонною и так была легка:
По тучкам – страхи по боку! – взлетала б от земли
И представляла с облака большие корабли,
Что подплывают к гавани с названием «Любовь»,
Она жарка, от пламени её – вскипает кровь!
…Но не смогу надеяться на радость от тебя:
Другие чувства теплятся – и ты живёшь любя.
Во мне же всё не просто так – лелеет лоно мать…
Цветы и травы росные не стану приминать…