Спить земля

Спить земля, натомившись від спеки,
Спить південна гаряча земля,
Десь заснули волинські лелеки,
Не почути їх гомін здаля.
Не почути, як в лісі дерева
Гомонять між собою вночі,
Як гроза прогриміла серпнева
Й прохолода дібралась душі.
Не почути, бо дуже далеко
Ці ліси і "курли" журавля,
Біля річок схилились смереки,
Але й їх не побачу здаля.
Можу тільки собі уявити
Шепіт листя волинських садів,
Щоб надалі хотілося жити
Серед цих безкінечних степів.
07.08.2018


Рецензии