http://www.stihi.ru/2018/08/08/7810
Оригінал:
Коли нестерпно так біль давить груди,
Зайві слова, лише в очах печаль.
Сльозу ховаєш, бо мо' хто й осудить,
Терпіння ж витікає через край...
Ти часом прагнеш від усіх втікати,
Щоби не чути докорів й образ.
В замку примарнім тугу заховати
Пити там каву і кружляти вальс...
Та все проходить, наступають миті
Коли лиш спокій благо для душі,
І пам'яті дороги, наче діти,
По колу ходять у твоїм житті.
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Когда порою боль сжимает груди,
Слова излишни, лишь в глазах печаль.
И прячешь слёзы: может, кто осудит…
Терпенье вытекает через край…
От всех бежать захочется куда-то,
Не слышать чтоб укоров и обид.
Тоску в миражном замке чтоб запрятать,
Пить кофе, вальс кружить, когда болит…
Но всё проходит, наступают миги,
Когда покой лишь – благо для души,
И памяти дороги, словно дети,
По кругу метят жизни этажи.
Аватар Автора оригинала