А вночі вона п'є каву з коньяком,
Виключно щоб краще спати.
Аби не слухати шурхіт нічних ліхтарів
І як сусідам пиляють ґрати.
Десь ближче до півночі,
Меле собі масні невеликі зерна,
Полохаючи голубів, що сидять собі
На зовнішньому підвіконні.
Голуби летять, потрапляють до лап
Голодних котів і безнадійно хворих бездомних,
Котрі палять на смітниках вогні.
Від них прикурюють злі та молоді,
Що патрулюють вулиці у спортивних костюмах.
Вони несуть у своїх цигарках вогонь,
Передаючи його зустрічним і друзям,
І гіркий табаковий дим осідає у вузьких грудях
Прометеїв спальних районів,
Що й досі не можуть помститися
Олімпу за свого праотця,
Мабуть, тому вони такі злі та однакові з лиця.
А вона глушить коньяк, пропиваючи кавою,
Лишень не заснути б цієї холодної ночі
І очі в неї поступово стають червоні.
А не випита кава холоне.
Голуби, що лишилися живі - повертаються долі,
Бездомні й коти шукають відкриті підвали,
А хлопці добиваючи цигарки -
Йдуть собі додому, спати,
Напередодні завтрашньої варти.
17