Ті війни й ця — війна одна: "гібрідная", "тіпа", "Вайна і мір"...
Що коїться у нас, у "хахлов", друже Сергію? (Притула: телеведучий, актор, волонтер; його й світлинка!)
"Значить так. На фільм про Стуса держава дала 50% коштів. Це наші з вами податки. В сценарії, який переміг на пітчингу Держкіно сцена з Медведчуком була. Це 100% факт. Потім сцена зникла. Я не вірю у випадковості і в те, що скорочення хронометражу стрічки шляхом вилучення сцени з одіозним автором "темників" відбулося просто так, а не через "жим-жим" продюсера в одному місці.
Моя колега на Новому дуже красиво написала, що фільм про сміливого мають знімати сміливі. Слабкодухим паразитувати на пам'яті Стуса і заробляти гроші - зась!
Коротше так, любі мої 458 000 підписників. Якщо сцену з Медведчуком, який був одним з учасників судилища над Поетом, не повернуть у стрічку - валимо фільм!
Задовбали своєю недосказаністю! Хочемо і рибку з'їсти і ще десь посидіти? І ще й за наші гроші?! Нахрін.
Ми просто не підемо на цей фільм. Попри те, що сучасна молодь мало знає про Стуса. Своїм дітям ми завжди зможемо розказати про цю Людину самостійно. Країна міняється. Ми не для того ходили на Майдан у 2004/2005 і 2013/2014, щоб дозволяти ось таке неподобство!
Якщо сцена буде дознята і глядач отримає повну картину судилища, ми всі підемо на той фільм. Якщо не дозніметься, продюсер має відчути це ударом по гаманцю. Коли люди не йдуть на кіно, кінотеатри скорочують кількість сеансів, або просто прибирають стрічку з прокату. Це збитки. І, звісно ж, у нас виникнуть запитання, якщо Держкіно чи інші держстрктури ще хоч раз виділять кошти на кіно цьому продюсеру.
Я за українське кіно. Я за кіно про Стуса. Я проти недосказаності, яка вигідна конкретно взятій людині, яка ще й допомогла запроторити Стуса до заслання, з якого він не повернувся.
Дякую за розуміння моєї позиції.
Буду вдячний, якщо розділите її.
Якщо продюсер та режисер змінять свою позицію, обіцяю селфі з сеансу!"
_________________________________________
Бігме (о, й це потребує тлумачення, до котрого залучу повічного дисидента, мовознавця, поета, світлої пам*яти Святослава Йосиповича Караванського: най підкаже й синоніми: "їй-бо<гу>! далебі! далебіг! слово чести! чесне слово! Бог мені свідок! от тобі хрест! фам., щоб я так жив! хай мене вб'ють!"
Тож, бігме, смерть й "братерським" окупантам: бо сей "брат" у врат, брать і врать.
А на додачу не лежачу, не ледачу, здублюю з кілька власних коротеньких рядочків:
Мово, позич слово!
ні дня,
ні каїнам,
ні юдам,
не рідня
Закінчилися... Відпрацюю?
ось, Мово рідна,
моя Тобі
й посвята гідна:
з небесного літа,
волошково-квіта,
та врода намита:
колись й розповита,
не вбита, не зжита, –
хліб-сіль життя й жита:
на бЕрезі неба,
при самій землі, –
не чув я, сам знаю...
на березі неба,
з життя ув імлі, –
на промінь стікаю...
для всенького роду
тут знАйдете згоду, –
з найвищого мита...
волошковоквіту,
небесновідмиту, –
чи й мову, – спів жита...
поміж землі й небес,
наскрізь лайна, чудес, –
б’є Світла прибій...
своє домиває,
собі добирає, –
то хто ж йому свій...
А мова, як на мене, надто щедра, й може дурно (аби не марно!) по-зичити (сенсом по-бажати!); без оддавань!