Ти тішишся злобою в ямі
Дорога розбита і степ,
Стоїть мовчазний після бою,
Застигла руїна в душі,
Війна розтрощила півсвіту.
І ось ти поруч лежиш,
Погрозливо дивишся в очі,
Де кров запеклась на губах,
Ніяк не загоїти рани.
Ти в череві ховаєш своїм,
Розбиті голови і крики,
І чути все стогін глухий,
Ти тішишся злобою в ямі.
Забрати готова усе,
Що світ будував для людини,
Я прошу навіки залиш,
Родину й заплакану матір.
Але ти чекаєш на мить,
Щоб знову палити і бити,
Сувору ношу несеш,
Жахливу посмішку ховаєш.