***

БулО так мокро, холодно і млосно...
Стікав по пальцях невгамовний дощ ...
Він танцював по стріхах сивокосих
І по асфальті, вщент промоклих площ...

Приречені на всі солодкі муки,
Ховаючись від світла і очей,
Самотнє танго танцювали руки...
Промоклий танець  втрачених ночей...

На стінах розмивалися  графіті,
Десь плакав із дощем старий  дудук...
...Лише тепло , немов останнє в світі, 
 Стискали  пальці , геть замерзлих рук ...