Я умиюся ранком водою,
З джерела, що збирає росу.
І за обрієм ночі з тобою,
Я пірну у казкову красу.
У глибини пірну кольорові,
Тих юнацьких незбутніх надій,
Де у кожному погляді, слові,
Стільки щастя, кохання і мрій.
Де усе по-дитячи наївне,
І ніяких нема перешкод.
Різнобарвне, доступне і дивне,
У тім світі жаданих пригод.
Там на крилах палкої розваги,
Мчусь, аж кров закипає від дій.
І з п’янкої, любовної снаги,
П’ю гарячих зізнань я напій.
Я з натхненням п’ю пам'ять тих років,
Пломенять ті краплини води…
Бо не хочу душею на спокій,
Хай веде мене стежка туди!..