Ліхтарями запалали очі...
Ти всміхнувся ніжно та ласкаво...
Я про тебе думаю щоночі.
Ти немовби чашка кави зранку.
Я з тобою у вогонь та воду.
Я з тобою поруч - зі світанку!
Ми разом у будь-яку погоду...
Та нехай хоч злива ллє на ґанку!
Ми з тобою дивимось на море,
хвилі на якому наче грають...
А в очах ми бачимо ті зорі,
що немовби вогники палають...
Я тебе цілую ніжно-ніжно.
Ти мене в полон обійм береш.
В місячному сяйві білосніжнім,
крізь яке не бачити нам меж.
Мерехтять зірки на темнім небі,
з усмішками дивлячись на нас...
А душа - неначе німфа в степі,
у якому зупинився час...