Я тут і зараз
на березі моря
споглядаю воду,
дивлячись на зелені хвилі,
що несуть піну,
схожу на білих кудлатих ягнят.
Я тут і зараз
на березі моря
споглядаю пісок,
нюшу йод у повітрі.
що витікає з вдоростей,
викинутих на берег.
На пляжі ще немає людей.
Біле вино досі холодне в пляшці бурого скла.
Я спостерігаю захід сонця.
Я відчуваю, як серце повниться щастям.
Таким простим і легким, як дихання.
Просто пливи довго від берега, поки лежак не стане краплею.
Поверни спину і подивися на хмари.
Шукай на них знаки, читай їх, зрозумій їх значення,
і забудь про них одразу.
Тому що серце твоє посилає хвилі у Всесвіт.
Тому що мозок вібрує і випромінює, як альфа, так і тета хвилі.
Зрештою, ти можеш відчути ейфорію.
Але врешті це немає значення.
Люби життя і довідайся, що вона також любить тебе,
воно - вічне: було, є і буде.
Тому що, насправді, ми колись вийшли з Первинного Моря
і нескінченно туди повертаємось
© Copyright: Валентин Лученко, 2018